Ми, дорослі, часто заздримо тим, у кого ростуть слухняні діти. Подумати тільки - беззаперечно сідають за уроки, кладуть свої речі на місце, не сперечаються з батьками на кожному кроці! Це просто якась нездійсненна мрія більшості тат і мам, які змушені щодня, замість відпочинку в колі сім'ї, приборкувати шибеника. Адже іноді дитина стає неслухняною. Утомлені після повного турбот дня батьки насилу витримують ірраціональний протест стосовно будь-яких їхніх вимог. Що робити, якщо діти не слухаються батьків? Як зробити, щоб у родині панував спокій?
Чому діти не дослухаються до вимог своїх батьків?
З точки зору дорослої людини, цілком природним є дослухатися до вимог батьків, які дали тобі життя і забезпечують засобами для існування. Слухняна поведінка дітей є своєрідною платою за виховання і безпеку. Однак рано чи пізно неминуче приходить день, коли ваш малюк не бажає робити те, що йому говорять. У психології цей «програмний збій» називають «кризою 3 років». Учора ще слухняна дитина всіма мислимими і немислимими способами порушує заборони. Вона наполегливо обстоює свою думку, навіть на шкоду власним інтересам. Здається, що для неї головне - стати переможцем у суперечці за будь-яку ціну. Однак батькам не варто бити тривогу. Так дитина усвідомлює своє «я». Вона стає старшою, більш самостійною і, відділяючись від батьків, знаходить свою волю.
Поведінка дитини змінюється, вона ніколи вже не буде такою, як колись. Батькам варто усвідомити, що вікова криза - закономірне явище. Тепер, щоб досягти бажаного, їм доведеться навчитися вмовляти, заохочувати і карати дітей. Стаючи старшими, діти виконують вимоги, якщо вони:
- збігаються з їхніми власними бажаннями;
- досить розумні й обґрунтовані (несуть їм потенційну вигоду);
- підтримані моральним заохоченням або подарунком;
- підкріплені загрозою можливого покарання.
Причини дитячої неслухняності
Щоб дізнатися, чому дитина не слухається, необхідно з'ясувати причини неслухняності. Їх може бути кілька. І з'ясувати, чому діти не слухаються маму, не так уже й складно. Потрібно просто проаналізувати дії дитини і свою реакцію на них.
- Період кризи. У психології визначають ряд базових етапів кризи: 1 рік, 3 роки, 5 років, 7 років і 10-12 років, коли починається підлітковий вік. Звичайно, ці межі умовні, але саме в ці періоди розвитку організму змінюється дитяча особистість вашого сина чи дочки. Відбувається зміна їхнього психологічного стану і поведінки.
- Велика кількість табу. Коли дитина бунтує, батькам не потрібно сильно хвилюватися. Діти і в 5 років, і в 15 будуть протестувати проти заборон. Якщо малюка постійно в чомусь обмежувати, то у нього просто виникне навмисне бажання робити все всупереч волі мами і тата. Таким чином він намагається показати дорослим свою самостійність і незалежність.
- Суперечливість поведінки мами чи тата. Іноді ввечері батьки дозволяють синові або дочці подивитися мультфільм перед сном. А наступного дня вже забороняють. У результаті дитина не може зрозуміти, що і коли їй можна і не можна робити, і через це не слухається.
- Уседозволеність. У цьому випадку немає ніяких обмежень, мама і тато дозволяють чаду абсолютно все, думаючи, що цим створюють йому щасливе дитинство. Насправді вони роблять дитину розпещеною, що тільки зашкодить їй у майбутньому.
Як реагувати на неслухняність дітей
Батьки повинні знати, що робити, якщо дитина їх не слухається, і як поводити себе в подібній ситуації.
- Щоб зменшити кількість обмежень, залиште табу тільки для дуже значних проступків, тоді й число дисциплінарних заходів скоротиться.
- Якщо дитина 8 років не слухається, а ви на неї постійно кричите, то змініть свій тон, говоріть спокійно.
- Іноді малюк 6 років навмисно провокує небезпеку, щоб мама і тато злякалися за нього, а він би увібрав у себе їхні переживання. У цьому випадку не слід надмірно емоційно реагувати.
- Якщо ваша дитина сильно чимось захоплена і не реагує на зауваження, то приверніть її увагу тихим голосом, жестами та мімікою. Тоді їй у будь-якому випадку доведеться звернути на вас увагу.
Чи варто командувати дитиною?
Після 3 років дитина все частіше приймає рішення самостійно і відкидає допомогу дорослих. Домогтися від дітей повної слухняності можна тільки стримавши їхню волю. У тих сім'ях, де прийнята авторитарна модель виховання, вимоги батьків (або одного з них) не прийнято обговорювати. Дитина позбавлена самостійного вибору друзів, книг, навчальних занять, будь-якої альтернативи маминим чи батьковим рішенням. Хто виросте зі слухняної маленької людини? Як відіб'ється на її характері авторитаризм у сім'ї:
- Дитина 9 років почне думати, що тільки приховано, таємно від усіх можна досягти бажаного. Як результат - суворість заборон може сприяти розвитку брехливості.
- Спокійна, неконфліктна дитина, розуміючи реальність і невідворотність покарання, здатна поводити себе так, як від неї вимагають. Імовірно, завдяки слухняності, вона уникне багатьох небезпек, від яких її хочуть захистити батьки. Але чи виросте з неї людина, здатна самостійно приймати рішення і відповідати за свої вчинки.
- Трапляється і так, що суворі батьки втрачають свій авторитет після досягнення дитиною підліткового віку (11-13 років). Тоді поведінка сина чи дочки стає зухвало демонстративною. Підліток 14 років відіграється за авторитарне виховання.
- Покірність, що стала невід'ємною рисою характеру, - не найкраща якість для дорослої людини. Без ініціативи, самостійності і вміння обстоювати свою думку не можна досягти успіху в дорослому житті. Схильність до підпорядкування змусить її завжди бути на других ролях.
Чи варто дитині 15 років дозволяти все? Зрозуміло, ні! День за днем, рік за роком вона повинна все більше віддалятися від батьків і набувати впевненості у своїх силах. І нехай її самостійні рішення не завжди подобаються батькам, вони необхідні, щоб стати самостійною, успішною людиною.
Рекомендації для батьків
Мама і тато повинні знати, як змусити дитину слухатися. Для цього є кілька порад.
- Не варто велику кількість разів говорити про свої вимоги. Спочатку слід попередити, щоб малюк закінчив бешкетувати. Якщо він цього не робить, то прийшов час дисциплінарних заходів. Після цього поясніть дитині, чому ви її покарали.
- Якщо у вашого сина або дочки сталася істерика, не варто водночас закликати їх до здорового глузду, нічого доброго з цього не вийде. Вам потрібно самим заспокоїтися і повторити свою вимогу спокійним тоном.
- Усі дорослі (мама і тато, бабуся і дідусь) повинні вимагати і вирішувати одне і те ж. Якщо всі будуть непослідовні в покараннях і заохоченнях, то діти заплутаються в тому, що можна, а що не можна робити.
- Приділяйте дитині більше часу. Ніякі професійні справи не повинні стояти вище за сім'ю. Не потрібно відкуповуватися від сина чи дочки дорогими подарунками. Для них немає нічого дорожчого за час, проведений із батьками.
«Завжди слухатися батьків» - зручний імператив. Але краще все-таки навчити дитину прислухатися до прохань, а не виконувати команди.
